1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Історія Брюховичів

PDFДрукe-mail

Брюховичі - курортне селище біля м.Львова, розташоване в 7 км. на північний захід від Львова. Селище має добре сполучення залізницею та автошляхами місцевого значення. Площа Брюховичів — 11 км², населення — 8,2 тис. осіб.
Територія селища була заселена ще з найдавніших часів. Архіологічні дослідження виявили в Брюховичах кілька поселень кам'яної доби. У районі вул. Фруктової проводили розкопки археологи Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, які знайшли кам'яні вироби часів мезоліту (культура Вороців-Старуня VI–IV тис. до н. е.), а також залишки печерного поселення. За місцевими переказами на горбі понад нинішнім кладовищем колись було язичницьке капище.
Лежать Брюховичі на стику висот Поділля та Розточчя. Тут проходить Головний Європейський вододіл, що ділить басейни рік Балтики та Чорномор'я. Різні види рельєфу зумовили велику різноманітність краєвидів, які милують око. Височини, що піднімаються над Брюховицькою долиною на 318-337метрів, мають вигляд узгір'їв, порослих лісами. Глибоко в Розточчя врізається долина Голоска, дно якої покрите пісками, які простягаються до Брюховичів. Клімат селища помірно-континентальний з відносно лагідною зимою, з досить частими відлигами, трохи тривалою весною, помірним теплим літом і теплою осінню.
Головний потік Брюховиця бере початок з трьох невеликих струмочків і протікає в північному напрямку до присілка Гамулець, де змінює напрям на північно-східний. Там об’єднуються з Грибовицьким потоком, що несе води в басейн Балтики. Саме землі на берегах цієї річки, згідно королівської грамоти короля Владислава від 21 липня 1444 року, було надано  привілей заселяти землі «кметям, хліборобам та корчмарям». Цей день і вважається Днем народження Брюхович. А назву йому подарували три горби у вигляді «бжуха».
Цей привілей зберігається у Центральному державному історичному архіві у Львівській області. Він опублікований у збірці "Привілеї міста Львова"
buda 1493
Вид на средньовічний замок Буда із хронік Хартмана Шиделя 1493р.
 
800px-buda castle interior church
 Стіл в замку Буда де був підписаний указ про Брюховичі.
 
Текст указу : "Владислав III, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної (грамоти) повідомляємо, кому необхідно. Подане львівськими міщанами прохання нашому маєстату містило, щоб ми вважали за гідне ласкаво надати надлишки ланів, по-іншому звані обшарами, які простягаються далі виміряних ланів згаданого міста Львова, прилягають до річки, що зветься Брюховиця, і перед містом Львовом розташовані; людьми заселяти і корисними будівлями прикрашати, посилаючись, що такі надлишкові лани місту належать. Ми, зважаючи на те, що ці згадані міщани завжди нам вірність їхніми очевидними стараннями показували, зважили милостиво на їхні прохання, але й обережно, з нижчеописаними обмеженнями з їхніми проханнями погодилися. Таким чином, що на цих надлишках ланів згадані (міщани) можуть вільно осаджувати кметів, людей, хліборобів, шинкарів згідно з їхнім рішенням, споруджувати будівлі, з цих усіх і кожних (осадників) користі, прибутки і чинші (вільно) брати і забирати, надаємо і дозволяємо їх використовувати і заживати на свою користь, як власні,так довго, доки ми, щасливо повертаючи у наше Польське королівство, спочатку не вступимо до Львова. Там з належною увагою дізнаємося, чи ті надлишки ланів міському праву належні, тоді їм схвалимо і ратифікуємо, будівлі та витрати, які вони там зроблять, збільшені даним нашим королівським наданням, їх у володінні і користуванні встановимо і залишимо. Коли ж дізнаємося про згадані надлишки ланів, що вони не місту, а нам чи комусь іншому належні, тоді ці львівські міщани з володіння згаданими надлишками ланів відійдуть, будови, будівлі та витрати, що там зробили, тим, хто після (нашого) дізнання будуть мати право на надлишки ланів, (міщани) з повним правом мають відступити, але видатки, які (міщани) вклали у ті будови, нехай не втрачають і ніщо в них не забирають. Унаслідок цього вам, воєводи, каштеляни, старости, бурграбії, воєводи та інші, які з даною (грамотою) будуть знайомитися, наказуємо змістом даної (грамоти), бажаючи мати все (у своїй волі), щоб цим львівським міщанам у володінні згаданих надлишкових ланів перешкоджати не збиралися, але від перешкод, щоб ви підтримували від мого імені, так само в користуваннях і користях, які у надлишках ланів (міщани) зроблять і збільшать, ніякого обтяження не дозволяли, іншого задля нашої ласки робити не наважувалися. Для засвідчення цієї даної грамоти до неї наша печатка є підвішена. Дано у Буді у вівторок перед святом блаженого апостола Якова, року Божого 1444. За свідченням велебного Йоана Рея, намісника костелу св.Михаїла на краківському замку, тепер хранителя печатки королівства."
 
Це був напевно останній указ молодого короля: військо його останнього хрестового походу порятунку Константинополя, зустрівшись з військом султана Мурада II 10 листопада 1444 в битві біля міста Варна, зазнало жорстокої поразки. Сам король начебто загинув, але тіло його так і не було знайдено. Посмертно він став Варнскім або Варнанчік. (25 липня 1434 - 10 листопада 1444).

Ян Матейко. Битва під Варною
 

Божої Милості король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії і землі Краків, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, володар і спадкоємець Помор'я, Русі Владислав
 

 
герб смт.Брюхович
В1570 році згідно з інвентарним описом Брюхович було 9 осілих кметів і 16 загородників, одна корчма, 10 ставків, 8 млинів і фільварок.
28 липня 1599 року папірник Валентин Кмеллер уклав з Радою міста угоду про будівництво папірні в Брюховичах і в 1600 році після переобладнання одного з млинів в «четвер після провідної неділі» відбулося відкриття Брюховицької папірні, перша в Україні фабрика паперу. Тут виробляли високоякісний папір трьох гатунків і систематично постачали його місту. Відзначався він водяними знаками у вигляді герба міста Львова.
За Мартіном Гроссваєром, під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького і Тугай-бея 5 жовтня 1648 року вночі «неприятель не наступав, лише спалив міське село Брюховичі, вирізав чоловіче населення, а білоголову стать забрав у неволю, знищивши нечисленні маєтки».
У 1772 році, внаслідок першого поділу Польщі, Галичина перейшла під владу Австрії. У1774 році був проведений загальний опис земель і майна Галичини.На той часу у Брюховичах було 57 селянських дворів. Селяни мали 39 коней, 91 вола. У 1792 році в селищі нараховується вже 74 будинки. У1848 році більш інтенсивного розвитку дістає землеробство, що зумовлює ріст населення та активізацію будівництва.
У 1885 році булла побудована залізниця Львів -Белз- Томашів, яка пройшла по південно-західній межі Брюхович. З цього часу починає забудовуватися територія на захід від залізниці, де виникло село Лончики.
vokzal bryuhovychi 1899
 Найдавніше фото з Брюховичів. Поштівка, датована 1899 роком. На ній зображений місцевий вокзал.
vokzal bryuhovychi 1910
 Залізничний вокзал 1910 р.
vokzal bryuhovychi 1930
Залізничний вокзал 1930 р.

mapa bryuhovych 1914p
Мапа Брюховичів 1914 рік
 
 
vokzal bryuhovychi


У 1867 і 1899 році було збудовано дві римо-католицькі дерев'яні каплиці, які спалено в роки Другої світової війни.

У1889 році в Брюховичах організовують пожежну частину, яка з перших днів справно виконувала своє призначення та мала чудовий духовий оркестр. Брюховичі до половини XIX століття в основному залежали від Гміни Львова, поки в Галичині не був прийнятий статут про самоврядованість. В 1889 році Гміна Львова виділила 24 морги соснового лісу під будівництво помешкань з метою збереження і охорони лісу, а в майбутньому для будівництва парку відпочинку.
У1906 році в Брюховичах відкрився бассейн з мінеральною водою, а в 1909 році булла відкрита 2-х класна школа.
 
Бойові дії світової війни 1914-1918 рр. тягнулися по річці Верещиці, і Брюховичі опинилися під російською окупацією, яка тривала від 3 вересня 1914 року до 22 червня 1915року. Село зазнало великої руйнації. Було пограбовано магазини, ощадну кассу, бібліотеку, спалено Гмінський архів.
На початку ХХ століття на пагорбі над Брюховицьким цвинтарем було споруджено Брюховицький форт — один із 11 фортів зовнішнього поясу фортифікацій, що оточували Львів. Залишки бетонованих споруд цього форту збереглись донині. У Брюховичах точились бої під час Першої світової війни 1918—1919 років.
Брюховичі з 21.11.1918р. по 29.04.1919р.-форт пост Українського Львова. Саме таким заголовко розпочинається історичний екскурс Празникова Б.В.
"Форт в Брюховичах был захвачен польскими войсками в час ночи 29 апреля 1919 года. Форт пост Львова в Брюховичах пал последним - после этого война за Львов была проиграна. А в июле 1919 года войска УГА отступили за реку Збручь."

Коли вже не було чим відбивати атаки на Брюховицький форт він був з боєм захоплений поляками 29 квітня 1919 року.
Сам форт збудований на  лисій горі 380 м поруч знаходиться сусідня вершина під назвою "З'явленська гора". Назву гори пов'язано з облогою Львова українсько-татарським військом Б.Хмельницького з 5 - го по 26 жовтня 1848р. Саме в районі цієї гори з'явився образ святого Яна з Дуклі, що зображено на картині Матейко і перебував над монастирем Бернардинів до відходу військ Богдана Хмельницького, що забрав з собою в якості слуги майбутнього гетьмана України Івана Мартиновича Брюховецького У реляції Мартіна Грозваера, вказує в "Хроніці міста Львова "Денис Зубрицький він пише: -" п'ятого дня місяця жовтня 1648р., а це був понеділок, покинули нас всі війська і відійшли на Замостя. Але тієї ночі ворог не наступав, а тільки спалив приміське село Брюховичі, вирізав мужицьке населення, а білоголову частина забрав у неволю, знищивши кілька садиб. на ранок в перестрілці був на смерть поранений племінник самого Тугай-бея. " (Праздников В.Б.)

 Хмельницький і Тугай-бей в Брюховичах. Худ. Ян Матейко.
 
hmelnyckyj

Пам'ятник Богдану Хмельницькому (1954р.) В Брюховичах, біля входу в парк його імені.
(На Львівщині таких більше немає, дивом уцілів простоявши майже 60 років.)


Кримсько-литовскі татари у Брюховичах.
 
В кінці XIX століття в Брюховичах будують лісопильну майстерню. На неї починає прибувати населення з навколишніх сіл, чисельність населення зросла з 338 осіб у 1868 році до 944 осіб у 1910 році
Після першої світової війни Брюховичі відійшли до складу Польщі. У 1919 році населення Брюхович становило 1109 осіб. У 1921 році відкривається клуб з читальнею, парк для забав та відпочинку. З 1920 по 1926 рік збудовоно 70 нових вілл.
У 1925—1939 роках було споруджено костел Христа Царя за проектом архітектора Мар'яна Нікодемовича.
 

Тепер цей храм належить Українській Греко-Католицькій Церкві. Місцеві греко-католики належали до парафії у Великих Грибовичах, а в Брюховичах (присілку Гамулець) була невелика дерев'яна Троїцька церква, збудована 1756 р. (за іншими відомостями, 1775 р.),— пам'ятка архітектури національного значення.
У 1926 році відкривається притулок для сиріт, тоді ж з'являється і дитячий садок, який відвідувало 50 місцевих дітей.
Новий етап у гарному курортному селі розпочинається у 1928 році завдяки першим самоврядним виборам . Новообраними членами Ради були найбільш поважні люди Брюхович: хлібороби, ремісники, лікар, купець, архітектор, аптекар, вчитель та ін., всього 31 особа.
Багато вілл у Брюховичах належало заможним львівським підприємцям, юристам, митцям. Вілла львівського архітектора Генрика Заремби
 

стала місцем трагічних подій. 30 грудня 1931 року на віллі у Брюховичах вбили його 17-річну доньку Ельжбету. У вбивстві підозрювали гувернантку й економку — хорватку Риту Горгонову, яка була коханкою Генрика Заремби й народила від нього доньку. Судовий процес Р. Горгоновової впродовж двох років був на перших шпальтах польських газет.
За період війтовства доктора Павла Чаля (1927-1935рр.) Брюховичі стали зразковим поселенням не тільки на Львівській землі, але й у цілому краю. У цей період Брюховичі роблять великий поступ у своєму духовному та культурному розвитку. На перший план тут висувається спорудження двох прекрасних будов -парафіяльного костелу з плебанією та неповної середньої школи.
В 1936 році відкривається лісна школа-санаторій для дітей з послабленим здоров'ям. По рівню технічного обладнання вона булла першою такого типу школою в Польщі. Освітню роботу в Брюховичах і окрузі вело товариство Народної школи, яке виникло у 1905році.
8 грудня 1935 року в домі Миколи Тинського була заснована читальня «Просвіта» ім. Маркіяна Шашкевича, яка нараховувала 68 осіб. Читальня була найкращим вартовим українського духу, піднімала національну свідомість, згуртовувала навколо себе однодумців. Діяло в Брюховичах благодійне товариство, яке очолювала Марія Чала. Товариство власників майна власним коштом копало криниці для населення, приділяло увагу збереженню і догляду за лісом, дбало про благоустрій селища.
За оцінкою В. Кубійовича, 1939 у Брюховичах було 2,12 тис. мешканців, (24,5 % українців, 68 % поляків та 7 % євреїв). У вересні 1939 року довкола Бруховичів точились жорстокі бої між польськими та німецькими військами. 19 вересня 1939 року група генерала Казимежа Соснковського намагалась прорватися через Брюховицькі ліси до Львова, однак її розбили гітлерівці. Кілька днів пізніше німці відійшли, і Брюховичі отримало статус селища міського типу.
В 1947 році був розроблений перший радянський генеральний план, а в 1954 році, з порушенням цього плану був збудований північний об'їзд міста Львова вантажним залізним транспортом, який розрізав Брюховичі.
3 1946 по 1957 створюється Брюховицький район. В цей час був споруджений пам’ятник Богдану Хмельницькому (1954р.),
Також було збудовано профілакторій будівельників, астрономічна обсерваторія Львівського Національного Університету імені Івана Франка (1957р.). В 1956 році була організована одна селищна рада на Лончики та Брюховичі.
6 червня 1957року Брюховичі адміністративно були підпорядковані місту Львову. Міська адміністрація зразу ж взяла курс на перетворення селища на зону відпочинку для жителів міста. Створено 18 відпочинкових закладів для дітей і профілакторіїв для дорослих, лікарню для дітей та кардіологічну лікарню.
Збудована нова аптека, будинок побуту, нові корпуси політехнічного технікуму, будинок зв’язку, проводиться реконструкція цехів Брюховицького ДОКу та цехів Лісозаводу. Поштове відділення, телеграф, АТС.
18 вересня 1994 року в центрі селища відкрито погруддя Тарасу Шевченку, автором і виконавцем якого є житель селища,
скульптор – Любомир Кукіль.
У 1996 за постановою уряду України було підтверджено статус курортно-рекреаційної місцевості. У 1996 році у Брюховичах відкрито духовну семінарію римо-католицької церкви (вул. Львівська, 62), при якій збудовано каплицю Св. Йосифа. 26 червня 2001 року семінарію відвідав Папа Іван Павло ІІ. 
В середині 90-х років виникають приватні підприємства, такі як: «Тесля», «Ланкоме», «Кордія», «Мандри» та інші . Селище поступово починає змінювати своє обличчя. Будуються нові готельні комплекси, бари, ресторани.
Все більшої популярності серед мешканців міста мають такі заклади відпочинку у Брюховичах як: готель «Олена», готель «Валентина», комплекс «Колиба». Ресторан «Аркан». Міжконфесійні потрясіння, які прокотились нашою країною у 90-х роках не обминули і наше селище. Для їх розв’язання православна громада збудувала у 1998 році Свято-Введенський храм. Численні релігійні громади проводять свою діяльність на теренах нашого селища. Тут діють Управлінське бюро релігійної організації «Свідки єгови в Україні». Вища духовна римо-католицька семінарія, монастирі сестер Чину св. Василія Великого та сестер катехиток св. Анни. Провінція Отців Василіан.
У 1997 році у корпусах політехнічного технікуму починає працювати Львівська філія Української академії державного управління при президентові України. Цей вищий навчальний заклад готує спеціалістів з управління всіма видами державної влади на Україні, перепідготовку і навчання проходять слухачі з усіх куточків нашої країни.
У 1999 році селище відсвяткувало своє 555 -річчя. З нагоди ювілею перед народним домом «Просвіта» був встановлений пам’ятний знак. Дбають у селищі і про любителів книг. Для їхніх потреб працює дитяча і доросла бібліотеки знаходяться в одному приміщенні Пам’ятають мешканці і про полеглих героїв. На їхню честь насипана могила при в'їзді в селище.
Також зроблено символічний Хрест на території школи, де завжди буяють квіти. Брюховичі завжди були улюбленим місцем відпочинку городян. Тут у санаторії «Львів» вони можуть і поправити своє здоров'я. Для них затишні спальні корпуси, велика зручна столова зі смачними і корисними стравами , лікувальні кабінети, дбайливе ставлення персоналу.
У травні 1999 року назву селища можна було прочитати на шпальтах всіх газет світу. Президенти дев'яти країн Центральної Європи обрали старовинне місто Львів місцем зустрічі, на якій обговорювались основні проблеми центральноєвропейського регіону. 15 травня учасники саміту в рамках програми зустрічі милувались чарівними краєвидами нашого селища із мальовничої «Колиби».
А Брюховицькі озера пару десятиліть взагалі були поза конкуренцією. Сюди приїжджали цілими сім'ями. Піщані пляжі каскаду трьох озер вміщали всіх бажаючих.
За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року, постійне населення Брюховичів налічувало 5385 осіб, серед них 5071 українців, 189 росіян, 68 поляків.
3 липня 2012 року з ініціативи та допомоги вірян храму Різдва Пресвятої Богородиці відбулось відкриття пам’ятника Папі Івану Павлу ІІ

На честь Його візиту у Брюховичі в 2001 році. Автором погруддя став Любомир Кукіль, мешканець Брюхович та депутат 6-го скликання Брюховицької селищної ради. До створення пам’ятника долучилися Брюховицька селищна рада та місцеві меценати. Освячення пам’ятника очолив Митрополит Львівський УГКЦ Ігор Возьняк.
15 вересня 2013 року, у четвертий, останній, день Першосвятительського візиту до Львівської єпархії в рамках святкування 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідав смт. Брюховичі,

де звершив Божественну Літургію у церкві на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. Символічності візиту Предстоятеля додала та обставина, що дата його припала на післядень 16-ліття освячення храму. Після богослужіння в храмі Святійший Патріарх Філарет звершив освячення меморіального хреста на честь 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України на церковному подвір'ї.